Вівторок, 25-Вер-2018, 08:59
Вітаю Вас Гість | RSS

     Яснопільщанський  НВК






Липоводолинської районної ради Сумської області
Меню сайту
Права дитини
Наше опитування
Оцініть сайт школи
Всього відповідей: 56
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

     Для батьків    

Десять заповідей батькам

Пам'ятка для батьків,

дитина яких уперше піде до дитячого садка

  1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримує підтримку. 
  2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садка. 
  3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї. 
  4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки). 
  5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку. 
  6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку. 
  7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету. 
  8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок. 
  9. Учіть гратися з іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку - збирати, розбирати. 
  10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце. 
  11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати. 
  12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з іншими дітьми. 
  13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини - привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки. 
  14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок. 
  15. Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка. 
  16. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки. 
  17. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.

 

Телевізор — не розвага, а небезпека!
(про агресію з телевізору)

Ось уже протягом багатьох років телевізор розва­жає нас і наших дітей. Більше того, саме телевізор, на жаль, становить "основну радість" життя багатьох людей.  Ми вже давно навіть не помічаємо, наскільки міцно в наше життя увійшло телебачення. У компанії з телевізором ми снідаємо, обговорюємо важливі питання, часто навіть спимо під його мерехтливим „оком”.
Не дивно, що і наші діти надають перевагу телевізору, а вже потім – книгам та грі. За статистикою, 5-річні малюки у середньому проводять біля екранів по 4-5 годин на день. Втягуючись у калейдо­скоп телепередач і кінофільмів, ми забуваємо, що по­руч з нами, дорослими, сидять маленькі діти. І спогля­дають вони те саме, що й ми...

 

Не лише в Україні, айв усіх європейських державах та державах інших континентів проблема впливу телепередач на психіку дитини є актуальною і болючою. Кілька років назад у Японії приблизно 700 дітей звернулися за медичною допомогою зі схожими симптомами: нудота, блювання, головний біль, судоми. Діагноз – світлочутлива епілепсія. Невдовзі була з’ясована і причина. Як виявилося, всі діти дивились по телевізору один і той самий мультфільм – першу версію „Покемонів”. А сяючі очі кишенькових монстрів блимали з частотою, найбільш небезпечною для потенційних фотоепілептиків. Проте доведено, що телевізор не лише впливає на зір та поставу дитини, але й псує характер маленького телемана.

Спостереження педагогів та спеціальні дослідження пока­зали винятковість дії образів, що побутують на екранах, на дитячу свідомість. І не лише внаслідок особливих технічних ефектів, а й унаслідок підвищеної вікової чутли­вості, адже дитина дошкільного віку ще не здатна захис­тити себе від негативної інформації.

Спеціалісти підрахували, що у середньому кожні 4 хвилини на екрані демонструються сцени насилля. А дитячий мозок влаштований так, що малюк, навіть не дивлячись на екран, всотує всю звукову інформацію. Більше того, він мимовільно вичленовує з потоку слів, що досягають його вух, саме руганину та погрози. А потім малюк стає надто нервовим, у нього виникають безпричинні приступи злості, він „невідомо” чому може сказати мамі: „Я тебе уб’ю!”, скривдити молодшого брата чи сестру тощо.

Основні тенденції впливу екрана на сві­домість дитини.

1. Візуальна інформація, що надходить з екрану, викли­кає певні деформації у сенсорній системі дитини, в про­цесах її сприйняття та логічного мислення. Екран ніби"висмоктує" нервову систему малюка. Провідні психіч­ні процеси, що перебувають у процесі розвитку, за­знають перевтоми, а крім того, дитина від надмірностівражень перезбуджується. Вона погано засинає, вночі бентежиться, а вранці важко прокидається. Результат - у дитячий садок приходить похмурий, примх­ливий малюк.

2. Як відомо, для дитини дошкільного віку неприродно тривалий час перебувати в статичному по­ложенні, а телевізор нав'язує саме такий стан! Відпо­відно, після перегляду телевізора організм дитини по­требує рухової розрядки. Маля стає "некерованим".

3. Психологи стверджують, що телеекран для сучасної дитини є не такінформатором, як конструктором карти­ни світуВін програмує спосіб життя за типом "нової моралі". Переглядаючи численні сцени насильства й розпус­ти, дитина зазнає величезного нервового шоку, який перевершує межу її адаптаційних можливостей. В свідомості малюка відбувається про­цес переоцінки традиційної системи цінностей. Кінострахіття про маньяків, убивць, монстрів, демонів через екран немов би входять у життя дитини, наповню­ючи її "наркотичними" переживаннями.Будучи постійним глядачем бойовиків, фільмів жахів та подібної телепродукції, маля зазнає хронічної психологічної трав­ми. Крім того, інформація, що отримується з екрана, сприй­мається ним як істина, а відтак, має гріховну силу навію­вання тапровокує до наслідування побаченого. І це зумовлює наступні духовні підміни — виникає агресія до живих істот, формуються цинізм, байдужість до чужих переживань. Маючи дефіцит власного життєвого досві­ду, дитина погано знається на тому, що є добро, а що — зло, бо мала дитина не спроможна відрізняти реальне від нереального. Вона вірить в усе, що роблять на екрані дорослі. Так і з'являються в сім'ях маленькі "термінатори", "ксени", "бетмени", "робокопи". Діти схильні ідентифікува­ти себе з окремими агресорами чи з їхніми жертвами, переносять уявні ролі в реальні ситуації.

За сприятливих обставин (темрява, самотність) у дитини спра­цьовує зорова та емоційна пам'ять. Вона переживає те, що побачила нещодавно, сидячи біля екрана, тільки пе­реживає значно більшою мірою, бо примара вже не на екрані, а поруч. Вражаючі спецефекти змушують дитину повірити в ймовірну можливість існування жахливих "екранних" істот, а отже, в реальність небезпеки. Почуття страху закріплюється, а згодом розвивається невроз, який стає причиною серйозного деформування характеру, що супроводжується розладом нервової системи та внутрішніх органів.

4. Помічено, що в дошкільнят швидко формується пси­хологічна залежність від екрана телевізора, він відчужує її від живого спілкування з дорослими, однолітками, зву­жує сферу спільної діяльності батьків і дітей в сім'ї. Внаслідок цього гальмується розвиток емоційно-вольової сфе­ри малюка, послаблюється духовний зв'язок з рідними.Екран поволі витісняє традиційну природну дитячу гру з життя дитини, в тому числі й колективну гру з одноліт­ками, яка необхідна для повноцінного розвитку особис­тості, живе людське спілкування поступається місцем технократичному, опосередкованому (через страх), ко­ли співрозмовник виявляється зайвим. Це злопризводить до зміни базових потреб дитини — потреби в грі, спілкуванні з собі подібними тощо.

5. Жах полягає в тому, що дітивнаслідок побаченого можуть вважати насильство нормальною моделлю пове­дінки або способом розв'язання особистих проблем. У них з'являється "полегшене" ставлення до життя та смер­ті, розмиваються межі дозволеного в уявленнях про мо­ральну поведінку. Виходить, що дитина ніби "екранізується" від реального світу, занурюючись у фантастич­ний. Помічено, що з часом "теледіти" втрачають при­родний інтерес до подій реального життя. Натомість її ваблять оптичні ефекти.

6. Підлітків так і тягне після школи подивитись крутий бойовик або убивчий трилер. „Він уже дорослий, нехай сам вирішує, що дивитися”, - заспокоюєте себе Ви. Проте вплив телевізора на ще не сформовану психіку підлітка дуже великий. Насилля в кіно завжди є надзвичайним видовищем. Тінейджер, для якого телевізор – безумовний авторитет, сприймає нелюдську поведінку екранних телегероїв як норму. Надивившись бойовиків, він себе відчуває Універсальним солдатом чи Термінатором, який жадає подвигів. Але яких подвигів? Багато з малолітніх правопорушників зізнавались, що, здійснюючи напад, вони повторювали ключову сцену з улюбленого бойовика!

 

Консультація для батьків

«Золоті правила виховання дитини в сім’ї»

 

1. Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій;

2. Формування системи цінностей та збереження в сім’ї емоційного комфорту;

3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;

4. Забезпечення тісного взаємозв’язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки ди-тини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім’ї, бажаний результат виховання.

 

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:

1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка - за рухливість, флегматика - за повільність, неврівноваженого - за плаксивість.

2. Під час їжі.

3.Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Краще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої - злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців - до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п’яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, - значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини. Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шанажувати батьків.

Яка провідна рука — права чи ліва?

У випадку явної ліворукості дитини у дорослого є два шляхи: надати їй можливість нормально розвиватися відповідно до своєї природи; і намагатися з лівші зробити правшу, тобто йти всупереч природі, перетворюючи дитину на невротика, який робитиме те, що вимагають, але відчуватиме відразу до цих видів діяльності. При цьому можуть виникати заїкання, енурез, нервові тики, нав’язливі рухи, що, зрештою, не може не позначитися на характері дитини, особливостях спілкування з людьми - дорослими й однолітками. У малюка можуть розвинутися комплекс неповноцінності, низька самооцінка. Це дає кожній дитині можливість розв’язувати різноманітні життєві задачі. Проте одна дитина більше користується «послугами» лівої півкулі, а друга - правої. Майже кожний малюк має провідні руку, око, вухо. Якщо провідним є правий парний орган, це свідчить на користь переважної регуляції пов’язаного з ним виду діяльності (моторної, зорової, слухової) лівої півкулі, і навпаки. Таким чином, навчити лівшу їсти, малювати, писати правою рукою можна, проте коли справа дійде до писемної мови, викладу думок, виникатимуть труднощі - дитині буде важко правою рукою виражати свої думки. А зламати і все почати спочатку - майже неможливо. У лівші інакше, ніж у правші, побудований мозок. Отже, його мислення, психіка дещо інакші. Як правило, ліворукі діти більш вразливі, емоційні, рухливі, запальні, гнівливі, гірше звикають до нових умов життя, тонше диференціюють колір і форму предметів. Можна сказати, що вони більше, ніж праворукі, індивідуалізують навколишній світ. Мабуть, саме тому серед ліворуких дітей багато художньо обдарованих. Слід ураховувати, що в ході навчання ліворукі діти більше орієнтуються на відчуття (зорові, тактильні та інші), ніж на мовлення. Отже, для кращого розуміння матеріалу їм потрібна опора на малюнок або наочний посібник. Лівші важко працювати у великих групах та жорстко регламентованих умовах. Їхня стихія - індивідуальна робота без жорсткої регламентації, зорієнтована на реалізацію власної ініціативи та інтуїції. Якщо на це не зважати, лівша може стати важко виховуваною, невротичною дитиною. Ускладнює життя лівшам і те, що оточуючі предмети, призначені для правшів, є для них незручними (відчиняти двері, користуватися побутовою технікою, грати на музичних інструментах). Не намагайтеся зробити лівшу такою, як усі, довіряйте її природі. Пам’ятайте: вона володіє такими унікальними задатками, які відсутні у багатьох правшів!

Ні — виховній агресії в сім’ї!

            Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів). Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках. Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси. Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином. Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати. Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо. Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини. Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов’ю та розумінням!

Як зняти дитячу агресію.

1.Замислитися над причинами такої поведінки.

2.Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

3.Не карайте малюка фізично.

4.Не кричіть, не звинувачуйтедитину у вчиненому. Це не допоможе.

5.Cпробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.

6.Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

7.Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще – плаванням.

8.Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

Консультація   для батьків "Граємось вдома"

         Ви навіть не уявляєте собі, скільки різних скарбів є у Вашій квартирі. І всі вони допомагають розвивати дрібну моторику дитячих рученят, тактильну чутливість, пам'ять, мовлення, мислення. Не обов'язково скуповувати всі іграшки в магазині. Виявіть фантазію - і прості, доступні предмети стануть відмінними тренажерами для розвитку Ваших дітей.

   Сірники, ватяні палички, гудзики, жолуді, каштани... Коли дитина грається із дрібними предметами (звичайно, під наглядом дорослих!), розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість.

   Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів та гудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому, всі ці предмети можна сполучити в одному малюнку. Починати краще із простих геометричних фігур - квадрата, трикутника, ромба, сонечка, а потім поступово ускладнювати гру. Із сірників, ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялинки, будь-які фігури, в яких є багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка потрібно зацікавити. Потім "мистецький твір" можна робити разом.

   Навіть найменшим дітлахам буде корисно перебирати гудзики - витягати з коробочки і складати назад, нанизувати гудзики на мотузочку, робити намиста і браслети. Тільки при цьому мама повинна бути на сторожі! Як би малюк не взяв іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала, і є велика небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, насадіть гудзики різного кольору та розміру на тверду міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і рахунковим матеріалом, і наочним приладдям для вивчення кольорів, розміру та лічби.

Ігри із сірниками

Всі батьки люблять повторювати: "Сірники дітям - не іграшка!". Правильно, звичайно. Тому що діти можуть що-небудь підпалити ненавмисне.

Але якщо поруч будуть мама або тато, то сірники можуть бути дуже цікавою іграшкою. Так уважає тато. Сьогодні він "У сірники" з Максом грає. Для початку він от яке завдання запропонував.

Утримай сірники.

 Покладіть на стіл 5 сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями.

 Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. Тепер - третій двома середніми пальцями. потім четвертий - двома безіменними. І, нарешті, п'ятий - двома мізинцями. Хто упустив сірник, той залишиться.

Сірникова картина.

Кожній дитині видайте сірники (скільки хочете - коробку, коробку на двох, коробочку на всіх). За командою учасники починають викладати із сірників картинку на тему, що задана ведучим. Це може бути своє ім'я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету ("Тато спить", "Автоперегони", "Троє поросят" тощо). Виграє той, хто впорався швидше (із більш простими завданнями), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картина (із більш складними завданнями). Скільки сірників?

Візьміть  сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте в дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз знаходиться в коробці. Діти теж можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер Ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьке число.Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте кілька сірників. Нехай діти знов вгадують їхню кількість.

Сірникові коробки

Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використати в різних іграх. На чотирьох або шести кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемішайте кришечки і коробки. Попросіть малюків знайти і закрити пари.

Де мій гудзичок?

Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящички в комоді. Іграшкове цуценя принесло із собою гудзик (монетку, фішку, скріпку і т.д.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один з ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, в якому з ящиків знаходиться його гудзик. Місце, куди цуценя кладе гудзичок, постійно змінюється. Та й тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання чудово тренує зорову пам'ять та увагу дитини.

Ложки, чашки, миски, сковорідки

 Маленьким дітям дуже хочеться піти на кухню. А батькам це спричиняє безліч незручностей. Хоча, якщо до процесу поставитися з розумом, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. От, наприклад, всім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно вчити дитину понять "великий - маленький". А на кухні - стільки можливостей! Тут і розмаїтність різних поверхонь (гладкі ложки, ополоники, миски, плошки та шорстка сковорода), і вивчення співвідношень "великий - маленький" (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не ввійде ополоник). А як весело стукати ополониками по каструлі або кришкою об кришку!

       Тісто цілком можна використати як замінник пластиліну, адже це - чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше забруднює, і не буде нічого страшного, якщо дитина для картини з будь-якого підручного матеріалу - гудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузочок, ниток, дроту, насіннячок, гілочок тощо.  Розминання тіста - цікаве і корисне заняття для малюка.

   Крупи, сіль, кава, макарони теж знадобляться для "кухонної школи". Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним пластом. Помалюйте самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрасна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює кілька хаотичних ліній. Коли дитина зрозуміє, що потрібно робити, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім - малюк. Малювати можна все, що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, кола, забори, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри.

   Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зернятка) можна використати для викладання картинок, так само як і із сірників, гудзиків і ватяних паличок. Придатна вона і для аплікацій. Пересипати крупу цікавіше за все в прозорий посуд, щоб було видно.

 

-->

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Вересень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Яснопільщина 2018
Використовуються технології uCoz