Субота, 21-Лип-2018, 05:04
Вітаю Вас Гість | RSS

     Яснопільщанський  НВК






Липоводолинської районної ради Сумської області
Меню сайту
Права дитини
Наше опитування
Оцініть сайт школи
Всього відповідей: 54
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

     Історія навчального закладу    

Початок  навчання жителів  с. Яснопільщина

 

   Вузенька стежка в’ється сонним парком. Стоять, замріявшись, полохливі осики, зеленоокі ялини, клени, в могутній величі застигли дуби, а біля ставу верби миють коси у пмхолодній дзеркальній воді. Весна першим подихом теплого вітру пробуджує природу для нового життя. В будь-яку пору цей парк приваблює своєю красою. Чи то він іскриться першим снігом, чи всміхається синявими оченятами пролісків, манить прохолодою, а чи палає осіннім багрянцем.
     Його історія оповита легендами і переказами. Розповідають, що колись, ще в дореволюційний період, на місці цього парку стояв панський маєток. Його господар був чиновником і служив у Петербурзі, а після  закінчення служби він перебрався у свій маєток разом із дружиною та донькою. На той час маєток вважався дуже розкішним, обсаджений великим садом. А внизу, на прохання дружини, пан наказав спорудити невеликий ставок, дно його вистелити цеглою, береги обсадити вербами та вільхами, а навпроти посадити дуби. 
     Пані була дуже гарна на вроду і молода, тож не один парубок у селі втратив через неї сон. А згодом маєтком прокотилася чутка, що молода бариня зраджує своєму чоловікові. Звичайно, ця звістка не оминула і пана. Він дуже розлютився, а трішки заспокоївшись, вирішив простежити за дружиною, щоб спіймати винуватця. Чекати довелося недовго, і вже наступного вечора він побачив свою дружину біля ставка у товаристві залицяльника. Пан вирішив  його вбити, але доля розпорядилася інакше, він загинув сам.
     Ішов час… Бариня і далі жила в цьому будинку, дочка її залишила, так і не змігши пробачити зраду батькові. Кілька років пані провела у товаристві книг, вона мала свою бібліотеку. У той час гостро поставала проблема з освітою, прості селяни не могли навіть мріяти про неї. Бариня, будучи людиною мудрою і щиросердною, вирішила покращити становище: виділила кімнату, де проводили  навчання. Ця подія сталася близько 1905 року.  Саме вона вперше й  кинула проміння науки на жителів «землі Ясного Поля». Восени 1905 року босоногі хлопчики й дівчатка поспішали до панського будинку, вперше по ази науки. Навчання проводилося у дві зміни: вдень навчалось 17 учнів 7-8 років, а ввечері – 20 дорослих 17-20 років. Навчання проводила вчителька Сокологорська. Для дорослих навчання проводили лише один рік.
     Є й інша версія, згідно з якою пан, який був господарем маєтку, управляв цілим селом, у його власності було аж 250 га землі. Пан був дуже скупий, до того ж ще й любив познущатися з людей. Отож селяни, щоб якось «віддячити» панові, зчинили бунт: його вбили, а маєток спустошили. Бариня, залишившись у спустошеному маєтку, так і не змогла пережити втрату чоловіка  - померла.
     Після цих подій у панському маєтку було вирішено відкрити школу для неписьменних селян.
    Ніхто не знає, що сталося насправді: чи це просто чиїсь вигадки, чи реальні події, але так розповідають  жителі села
.

 

Перша школа на території села

   Приміщення школи розпочали будувати в 1904 році і закінчили в 1908 році. Шкільний будинок складався з  однієї класної кімнати та житла для вчителя. У новій школі було вже 4 класи, учні навчалися в одну зміну: чотири класи навчалися в одній кімнаті одночасно. Навчання проводила вчителька Бутевич Раїса Дмитрівна, яка пропрацювала 8 років.                                                               
    З  1919 року  в школі здійснювали навчання два вчителі, завідуючим був Лазуровський Микита Галактіонович.
  Лише з 1925 року школа стала чотирьохрічною. З 1932 року школа стала переростати в семирічку, де навчалося понад 200 учнів. Директором був Новиченко Микола Петрович,  батько відомого письменника-критика, літературознавця,  лауреата Шевченківської премії  Новиченка Леоніда Миколайовича, який розпочинав навчання в Яснопільщанській школі. Микола Петрович працював до 1937 року.

Директор школи Новиченко М. П. та вчитель 
Сребродольський Ф. Я. серед учнів 7 класу (1935р.)

   Зі спогадів жительки села Коцупіївка  Ольги Миронівни Боряк, Микола Петрович Новиченко разом зі своєю дружиною, яка також працювала вчителькою у цій школі, в страшні роки голодомору варили ріденький пшоняний кулешик. Видивлялися поміж школярів найслабших і залишали їх після уроків для того,  щоб підгодувати. Оті миска-дві варева, якого і їжею не назвеш, врятували не одне дитяче життя.
   За період з 1937 по 1939 рік, школа змінила двох директорів – Шапрана Федора Івановича та Шумейка Миколу Матвійовича, а до 1941 року значно збільшився і педагогічний колектив.
   Велика Вітчизняна війна істотно вплинула на розвиток освіти: із семирічної школа знову стала чотирирічною. Завідуючим під час окупації був Рубан Яків Іванович.
    Після закінчення війни люди поступово поверталися до мирного життя, продовжувала розвиватися освіта, і вже у 1949 році школа знову стала семирічною, а згодом у 1960 році вона стала восьмирічною. В той час директором був Харченко Петро Іванович. У 1964 році школу очолив Безрукавий Іван Якович, історик за фахом, учасник Великої Вітчизняної війни.
 

Яснопільщанська восьмирічна школа у 60 – 80-х рр. ХХ ст.

     З 1984 по лютий  1993 року директором був Клешко Микола Іванович.

Директор школи Клешко М.І.

 

Будівництво нової школи

    Село Яснопільщина на той час вважалося неперспективним. Молодь залишала місцевий колгосп імені Чкалова, шукаючи роботу в райцентрі або ж в Сумах. Чому? Причини, як вважали на той час, були «об’єктивними». Населений пункт від райцентру далеченько, дороги з твердим покриттям не було. Згодом почали справи покращуватися. З’явилась асфальтівка. Але це кадрової проблеми не вирішувало. Потрібні були кардинальні зміни. Отоді і взяли шефство над населеним пунктом і місцевим колгоспом працівники Сумського обкому комсомолу. Вирішили: треба почати із зведення об’єктів соцкультпобуту. Адже сучасне село без них – непривабливе.
    Ось чому й вирішили побудувати в Яснопільщині нову двоповерхову школу на 192 учнівських місця.

Проведення конкурсу

   З 4 по 7 червня 1986 року  проходив обласний конкурс молодих  мулярів. В ньому взяли участь 37 юнаків з 14 будівельних організацій області. Багато з них давно мріяли «помірятись» силою з колегами. Саме на таких конкурсах фахівці мали змогу на власні очі переконатися: мало бути майстром, необхідна згуртованість. Та й будівництво було своєрідною школою передового досвіду. Нову школу в селі Яснопільщина збудували на честь 70-річчя Великого Жовтня комсомолом Сумщини, який очолювала Ольга Миколаївна Радченко. З її допомогою тодішній голова колгоспу   М. П. Ізюменко організував  метод  комсомольської будови, результатом якої і стала школа-красуня. Будувалася вона серед пшеничного поля. Це дуже символічно, адже освіта також засіває свідомість людини зерном знань, науки.

Розпочато будівництво нової школи

 

 

Цегляні стіни росли на очах

 

   Усі 52 учасники змагання, які утворювали 8 бригад, працювали чітко, злагоджено. Адже кращі з кращих зібралися тут, аби спорудити школу в Яснопільщині, показати свою майстерність. Перший тур конкурсу мулярів має конкретний результат – є перший поверх. Наступний тур – у серпні.

Збудовано перший поверх

 

    Протягом другого туру конкурсу, що проходив у серпні 1987 року, закінчилось будівництво другого поверху.

Нова будівля школи

 

Відкриття нової школи в світлинах

   Відкриття нової школи відбулося 19 грудня 1987 року.

Символічний ключ від нової школи голова колгоспу Ізюменко М.П. 
вручає директору школи Клешку М. І.

 

В руках директора школи ключ до знань, який відкриватиме все нове й нове, 
а факел з вогнем, символом вічності, освітлюватиме дорогу молодим поколінням, 
його тримають учні Барбар В.І. та Тесленко В.М.

 

Найурочистіша хвилина свята – голова колгоспу Ізюменко М.П.
 перерізає кумачеву стрічку, відкриває нову сторінку в історії села

 

 

Голова колгоспу Ізюменко М.П. передає хліб-сіль будівельнику 
колгоспу Кащенку Миколі Петровичу, який почастує ним гостей свята.

 

На порозі нової школи учнівський та педагогічний колектив
(19 грудня 1987 року)

 

   На час відкриття навчальний заклад налічував 77 учнів, 13 педагогічних працівників. В ньому 11 кабінетів, спортивна зала, майстерня, кафе, кухня, просторі гардероб і фойє.
    1993 року директором школи було призначено Барбар Любов Семенівну, яка і до сьогоднішнього дня залишається керівником навчального закладу.
    До 1996 року школа була неповною середньою; з червня 1996 року – загальноосвітньою І-ІІ ступенів. 
   У 2007 році школу було реорганізовано в навчально-виховний комплекс відповідно до наказу відділу освіти Липоводолинської районної ради від 01.09.1997 року  №222 «Про реорганізацію загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів с.Московське, с.Колядинець, Русанівка  І –ІІ ступенів с.Яганівка, Яснопільщина, І ступеня с.Столяреве у навчально-виховні комплекси: середня загальноосвітня школа – дошкільний навчальний заклад»  (наказ додається).

 Керівники  закладів освіти в селі

Відомо, що за період з 1905  по 2013 роки школу очолювало  10 директорів:

  •  Лазуровський Микита Галактіонович (1919-1925 рр.);
  • Новиченко Микола Петрович (1932-1937 рр.);
  • Шапран Федір Іванович (1937-1938 рр.);
  • Шумейко Микола Матвійович (1938-1939 рр.);
  • Рубан Яків Іванович (1941-1960 рр.);
  • Харченко Петро Іванович (1960- 1964 рр.);
  •  Безрукавий Іван Якович (1964-1984 рр.); 
  • Клешко Микола Іванович (1984-1993 рр.);
  • Барбар Любов Семенівна (1993 – 2015 рр.).;
  • Бельмас Юрій Володимирович (2015 - 2017 рр.).
  • Бережна Надія Миколаївна (2017 р. по даний час)

Новиченко Микола Петрович

Новиченко М.П. (третій в другому ряду) зі своїми учнями та колегами

 

     Зі спогадів його учня жителя села Маківське Яцменка Івана Леонтійовича, який закінчував семирічну школу в Яснопільщині в 1936 році, був дуже гарною людиною. «Як зараз пам’ятаю директора школи Миколу Петровича. Це був учитель відданий учням. Ми тоді навчалися в старій будівлі школи в дві зміни. Я ходив у другу зміну, тож додому повертався  вже пізно ввечері, а світло в його кімнаті горіло до пізньої ночі. Навчав він нас російської мови та літератури,  а також співів. Пригадуються мені  зараз рядки з пісні, яку навчав він нас співати:
                             Бити, бити нас хотіли, бити намагалися,
                            А ми також не сиділи того дожидалися…
    Микола Петрович викладав майстерно: просто і зрозуміло, а в кінці уроку завжди запитував: «Може кому що не зрозуміло?». Справедливим був, що заробив, те й поставить». Дружиною в нього була Марія, дочка попа Яновського з Русанівки, мабуть саме тому в 1937 році родина педагогів переїхала в село Русанівку.

Харченко Петро Іванович

  Біографічних відомостей про Петра Івановича залишилося дуже мало. Відомо лише те, що він приїхав у Яснопільщанську школу за направленням зі своєю дружиною, Харченко Варварою Степанівною. Закінчив історичний факультет Сумського  педагогічного  інституту. Зі спогадів колег відомо, що був дуже вимогливим,  гарно знав методику викладання предметів.Усі його  поважали.  У 1964 році родина педагогів переїхала до с. Мартинівка  Гадяцького району Сумської області, де  також продовжував працювати на педагогічній ниві. Та його доля склалася так, що згодом він  трагічно загинув. 

Безрукавий Іван Якович

     Безрукавий І.Я. народився 20 червня 1926 року в селі Русанівка Липоводолинського району Сумської області. У 1941 році закінчив 8 класів місцевої школи.
    Після звільнення території від німецько-фашистських загарбників був призваний в ряди Радянської Армії, служив до 1951 року.
Під час воєнних дій перебував у складі дивізії, яка закінчила війну під іменем Берлінської, Звенигородської, ордена Суворова, ордена Богдана Хмельницького, Краснознаменної. Брав участь у визволенні Західної України, Білорусії, Польщі.
    Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями “За звільнення Варшави”, “За взяття Берліна”, “За Перемогу”.
Після демобілізації із Армії працював у колгоспі і навчався на заочному відділенні Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
   З 1964 -1984рр. – працював  директором Яснопільщанської восьмирічної школи. На даний час перебуває на заслуженому відпочинку. 
 «Я любив дітей, їх жвавість, рухливість хоча і вважають багато вчителів, що учні мають бути тихі й спокійні. Мені ж подобалось, коли  вони бігали, стрибали, танцювали, коли життя вирувало в кожному їх русі», - згадує колишній директор школи.

Клешко Микола  Іванович

     Клешко М.І. народився 19 листопада 1941 року в селі Яснопільщина в сім’ї  Клешко Івана Потаповича та Марфи Самійлівни.  В родині було троє дітей. Батько загинув у перший рік війни під Білою Церквою. Мати працювала в колгоспі трактористом.
    У 1955 році закінчив Яснопільщанську семирічну школу.  Трудову діяльність розпочав у селі Русанівка. Після навчання у Харківському педагогічному інституті імені Г.С. Сковороди (1972 р.) почав працювати вчителем історії. З 1984по 1993 роки займає  посаду директора Яснопільщанської школи.
  Микола Іванович був всебічно розвиненою людиною. Мав одну з найбільших приватних бібліотек у Липоводолинському районі. Дуже багато читав літератури з історії, географії, фізики, хімії, філософії. Любив подорожувати по Україні. Їздив за кордон. В людях найбільше цінував ерудицію та чесність.

Барбар Любов Семенівна

     Барбар Любов Семенівна народилася 16 липня 1956 року в с.Яснопільщина  Липоводолинського району Сумської області у сім’ї колгоспників. У 1963 році розпочала навчання у 1 класі Русанівської середньої школи. Була піонером  та членом Всесоюзної Ленінської Комуністичної Спілки Молоді, очолювала шкільну комсомольську організацію. Староста класу та голова ради загону. У 1973 році закінчила 10 класів Русанівської середньої школи. Трудову діяльність розпочала відразу після закінчення школи у 1973 році на посаді старшої піонервожатої Берестівської середньої школи, згодом – коректором липоводолинської районної газети «Ленінський прапор». У 1974 році вступила на заочну форму навчання Харківського державного педагогічного інституту ім. Г.С.Сковороди філологічного факультету відділення українська мова і література.
    Поєднуючи з навчанням,  у 1975 році почала  працювати вихователем дитячого садка «Червона Шапочка»  в с. Яснопільщина.  З листопада цього ж року переведена на посаду учителя англійської мови Яснопільщанської восьмирічної школи. З 1987 року – заступник директора , а з 1993 –2015 рр.-  директор Яснопільщанського НВК.

Бельмас Юрій Володимирович

З 2015 року працює директором НВК.

Бережна Надія Миколаївна

З 2017 року працює директором НВК.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Липень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Яснопільщина 2018
Використовуються технології uCoz